Перелік інформаційних ресурсів, які фінансуються з російської федерації, періодично оприлюднює правоохоронні органи України.

Але є й загальні ознаки небезпеки.

Російська пропаганда сіє песимізм і зраду

Насамперед мають насторожити зрадницькі настрої у прочитаному, почутому чи побаченому, каже Ольга Кирилюк. “Україна не вистоїть, Росія сильна, Захід від України втомився”, – саме ці ідеї нав’язують українцям ресурси, пов’язані з росією. За словами науковиці, там навіть повідомлення про успіхи Збройних сил України на полі бою подають уперемішку з інформацією негативного змісту.

Наприклад, коли ми святкували повернення Херсона, проросійські ресурси в цей час бомбардували людям голови тим, які страшні економічні наслідки війни для України, як за кордон виїхало майже все кваліфіковане населення і як ми всі тут замерзнемо взимку. Тобто як тільки ви бачите в повідомленні отаку тотальну “зраду”, значить, цей канал явно не проукраїнський.

Навіть людям, які розуміються на побудові мовної пропаганди, це все непросто сприймати. Тому, важливо звертати увагу на емоції, які у вас викликає інформація з певного ресурсу. Якщо в цих емоціях переважає песимізм, розпач – це також ознака ворожої пропаганди”.

Пропаганді притаманне використання одночасно кількох каналів комунікації. “Сьогодні ви це прочитаєте в Telegram-каналі, завтра це вам покажуть в TikTok, а післязавтра той самий наратив нав’яжуть ще в інтерв’ю якогось “хорошего русского”. І так інформація по шматках потрапляє до вашого мозку з різних джерел.

Пропаганда перекладає відповідальність за війну з росії на Україну

Перше, що робитиме пропаганда в тому суспільстві, яке намагається завоювати, – це сіятиме розбрат. Цей спосіб описаний ще в книзі китайського мислителя і військового стратега Сунь-цзи “Мистецтво війни”: “Якщо в лавах противник злагода – посій там ворожнечу”. Російська пропаганда прагне, аби українці перекладали провину за війну на свою владу чи на окремі соціальні групи в межах країни.

Одним зі свіжих прикладів є дискусії щодо вимкнення світла. Ми спостерігаємо, як часто люди обурюються: “А на тій вулиці світло вимикають на дві години, а на нашій – аж на вісім годин. Де справедливість?!”. Це закономірні людські реакції. Однак пропаганда одразу “розігріває” ці настрої, і люди самі не помічають, як ненависть за ці побутові проблеми перемикається з росії на українську владу, регіональних чиновників або керівництво електричних мереж. І складається парадоксальна ситуація: ракети запускає росія, а агресію ми перемикаємо на представників України.

Росія маніпулює болючими для України питаннями

Ще один спосіб — маніпуляція болючими питаннями. Коли росія намагається влізти в інформаційний простір будь-якої країни, вона шукає певну болючу точку, яка неоднозначно сприймається різними верствами суспільства, і починає її розширювати”.

В Україні такою точкою є мовне питання. Приклади можна знайти в роликах в TikTok, які швидко стають вірусними й доносять потрібний пропаганді зміст великій кількості людей.

Наприклад, у ролику показують розбомблений будинок і розпачливим голосом за кадром дівчина розповідає російською мовою: “Рассказываю во Львове, что осталась без дома, а мне отвечают: “Чому не українською?”. Такі ролики дуже небезпечні. Вони штучно прив’язують суспільно-важливе питання мовної ідентичності до болючої проблеми бомбардувань та втрати житла. І виходить, що в порівнянні із загрозою життю, мова ніби відходить на другий план. А людей, які порушують мовне питання, пропаганда в такий спосіб намагається присоромити, що вони нібито “лізуть з дрібницями”, коли навколо така трагедія. Це чиста маніпуляція. Такі ролики мають ще одну мету – розсварити схід і захід України.

Російська пропаганда перекладає відповідальність за війну на західні країни

Також російські пропагандисти люблять маніпулювати фактами із сьогодення чи історії інших країн, особливо тих, які найбільше підтримують Україну. На них же і перекладають відповідальність за війну в Україні – і за її початок, і за продовження.

Зараз поширюється пропагандистський наратив про те, що війна триватиме доти, доки при владі в США нинішній президент Джо Байден. А чому? А тому, що він нібито не дає достатньо зброї. Звісно, ми можемо вважати, що нам недостатньо зброї. Але запитайте себе – а де в цій фразі росія? Тобто знову бачимо класичний для пропаганди метод перекладання провини, щоб українське суспільство було незадоволене заходом. Цікаво, що цей наратив зараз поширює багато так званих представників громадсько-політичного середовища України (депутати, активісти, громадські діячі, експерти, представники лівого політичного устрою в державі тощо).

Треба піарити образ успішного й сильного українця

Нинішній піар України у світі однозначно успішний. Українці посміли дати відсіч агресорові такого масштабу – він роками залякував світ то ядерною зброєю, то своєю “второй армией мира”. Зараз Україна – позитивний тренд у світі. І нам потрібно працювати в цьому напрямку. Такий образ сильного українця вразив весь світ.

Варто опиратися на українську ідентичність і ті символи, що вже стали звичними, але водночас відходити від нав’язаних російською й радянською владою “гротескних шароварних образів”. Українці прогресивні, сучасні. Вони у будь-якій сфері здатні бути першими. Є багато відомих українців у світі, просто світ не асоціює їх з Україною. І потрібно працювати над тим, аби відкрити їх світу.

Одним з прикладів є присвоєння росією права на українських митців. Росія всьому світу розказує, що той же Малевич – “великий русский авангардист”. Хоча Казимир Малевич народився в Києві, був вихованцем української школи образотворчого мистецтва і сформувався як митець під впливом творчості українського художника Миколи Пимоненка. У творах Малевича можна помітити багато суто українських фольклорних мотивів. І таких прикладів багато.

Нині чи не кожен українець – символ незламності. Тож продовжуймо поширювати у світі історію сильного й успішного українця. Бо це правдиво!!!

Посилання на наш Telegram-канал: dneprcomchannel

Запись Як розпізнати російську пропаганду? опубликована здесь - Dnepr.com - Головний портал новин Дніпра.