«Я займаюся бісероплетінням майже все життя, з дев’яти років. Тобто вже більше як 25 років це моє хобі й робота. Я плету прикраси, вишиваю. Мені це подобається, хоча дуже важко працювати лише однією рукою, правою. У мене діагноз ДЦП. Кілька років тому ще додалася епілепсія. Ходжу я з ходунками, лівою рукою можу лише трохи триматися», — розповідає про себе Інна.

Жінка згадує, що в дитинстві могла переміщуватися тільки в кріслі колісному. Ще маленькою її покинула мати, поїхала шукати кращого життя й будувати нову сім’ю в росію. Але завдяки старанням бабусі Інні зробили операцію, після якої дівчинка стала на ходунки. Школу не відвідувала, вчителі приходили додому. Таким чином вона отримала знання з базових предметів.

«Після другого чи третього класу бабуся записала мене в пришкільний табір. Моєю вожатою була дуже добра жінка. Якогось дня нам було сумно й вона запропонувала навчити плести бісером. Ось так усе почалося. Коли табір закінчився, я пішла на гурток бісероплетіння. Я туди ходила багато років, була на гуртку найстаршою і єдиною, що мала інвалідність. Я цього не соромилася, ніхто з дітей мене не боявся, усі спілкувалися. Це тепер, у дорослому житті, чомусь мене ніби бояться. Не можу цього пояснити, але не завжди мене приймають такою, як я є», — ділиться жінка.

На ходунках пересуватися їй було непросто. Тому і бабуся, і дідусь, і подруги допомагали. Навіть взимку Інна не могла пропустити заняття в гуртку, адже там знаходила і справу, якою захопилася, і спілкування.

Джерело: social.com.ua

Посилання на наш Telegram-канал: dneprcomchannel

Запись Майстриня з Дніпропетровщини вишиває бісером однією рукою опубликована здесь - Dnepr.com - Головний портал новин Дніпра.

«Скоро Великдень і ми завжди робимо майстер-класи з писанкарства. Учасники дуже радіють, бо мають нагоду написати собі оберіг – собі, дітям. Для мене писанка – маленький символ всесвіту, на якому пишуть знаками молитву. Адже кожен знак, символ можна прочитати. На писанці можна написати все те, що ти хочеш побажати людині або собі. Всі українські писанки можна прочитати. Саме цим вони відрізняються від інших писанок, які є просто декорованими яйцями, хоча можуть виконуватися в тій же техніці – розтопленим воском і барвниками», – розповіла Наталія Лавриниць.

За її словами, для писанок різних регіонів України характерні свої символи. На Наддніпрянщині найчастіше писалися солярні знаки – ружі, хрести, а також квіти та птахи. Кольори, притаманні цим писанкам, – це кольори степу та лісостепу: охристий, коричневий, темно-зелений, чорний, а також червоний.

В останні дні перед початком війни, зазначає майстриня, їй самій хотілося писати войовничих птахів – півнів. Зараз, коли минає другий місяць воєнного стану, є прагнення створювати писанки з птахом, який несе у дзьобі квітку – добру звістку.

Наталія Лавринець займається писанкарством півтора десятиліття. Є членом Спілки майстрів народного мистецтва України. Наразі очолює Центр української культури «Коло калинове» у Палаці дітей та юнацтва в Дніпрі. Є учасницею численних виставок.

Майстер-клас з писанкарства вона проведе в майстерні лялькарки Інни Івінської. Взяти участь можна, попередньо звернувшись за телефоном 097-820-18-93.

Джерело: suspilne.media

Посилання на наш Telegram-канал: dneprcomchannel

Запись Дніпровська майстриня проведе майстер-клас зі створення писанки опубликована здесь - Dnepr.com - Головний портал новин Дніпра.