Як наблизити перемогу – на це питання шукають сьогодні відповідь і наші захисники, і експерти, і українське суспільство, і наша західні партнери. Звісно, під поняттям перемога нам йдеться про відновлення територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.
А це означає звільнення всіх окупованих ворогом територій, включно з Кримом та Донбасом. І ми є реалістами, що таке визволення можливе тільки військовим шляхом. І його доля щодня вирішується на полі бою найдорожчою ціною.
Ворог випереджає нас за кількістю ресурсів. Зокрема й у живій силі. Не особливо заощаджує їх – баби єщьо нарожают. Ворожа пропаганда волає, що Росія готова до затяжної війни, щоб виснажити українські сили. Мовляв, час грає на їхню користь.
І тут більшість українських і західних експертів і наших бойових командирів сходяться на тому, що українська перемога на полі бою може бути досягнута шляхом асиметричної відповіді на дії ворога. Як у біблійній битві Давида й Голіафа, коли перший переміг другого за допомогою пращі з метання каміння, вціливши своєму велетню-ворогу камінцем у саме око.
Так, потрібна бронетехніка, нові сучасні системи ППО, дальнобійні реактивні системи залпового вогню та ракети до них і загалом багато-багато боєприписаів, а ще літаки F-16 і не тільки. І наші партнери нам допомагають.
Але щоб все це було ефективним і наближало перемогу, важливою складовою нашої асиметричної відповіді (нашою пращею проти російського Голіафа) є масове застосування дронів. Як розвідувальних, так і ударних. Іншими словами – коли українська армія перетвориться на армію дронів.
Процес цей триває й набирає обертів. Ми радіємо, коли отримуємо новини про «бавовну» в окупованих Криму та на Донбасі, в Мелітополі й Бердянську і навіть в таких далеких від України Пскові, Енгельсі, Пітері чи Москві з Підмосков’ям.
Горять-палають військові аеродроми ворога, з його літаками й вертольотами, злітають феєрверками в повітря склади боєприпасів, нафтобази, ворожі штаби.
Кількість дронів у силах оборони невпинно зростає: комплекси «Фурія», «Shark”, Spectator, «Валькірія», розвідувальні апарати «Лелека-100», агролітаки SKIF – це вже вітчизняні здобутки. Також йде підготовка все більшої кількості пілотів (операторів) БПЛА, яку наразі здійснюють близько трьох десятків приватних льотних шкіл. По суті в нас усередині традиційних збройних сил крок за кроком створюється інноваційна сучасна армія безпілотників, яка поступово якісно змінює армію й характер ведення війни.
Військові, виробники й волонтери покладають надії на проєкт «Армія дронів», в рамках якого широко анонсовано як збільшення закупівель кількості дронів, зокрема українського виробництва, так і нарощування темпів підготовки операторів БПЛА – до 10 тисячі осіб на квартал.
Йдеться про цілу нову промислову галузь і мережеву екосистсему її обслуговування та підтримки. Від розробки зразків і виробництва безпілотників до організації навчання пілотів та застосування ними набутих знань і технічних можливостей сучасних БПЛА на полі бою.
А ще б нам українські аналоги ворожих ланцетів і шахедів, – пишуть хлопці з окопів.
Але війна є війна.
Дрони збивають, хлопці отримують важкі поранення й, на жаль, гинуть. Підтримувати цю систему в умовах повномасштабної війни доволі непросте завдання. Нарощувати виробництво й забезпечення військ новими дронами ще складніше.
Крім того, різні дрони вимагають і відповідного рівня кваліфікації пілотів, а отже їх навчання та підготовки. Без цього ніяк. Бо яким би сучасним і навороченим не був той чи інший дрон, його справжні можливості можуть проявитися тільки в надійних і вмілих руках оператора.
Скажімо, для того щоб майстерно управляти БПЛА літакового типу (він же типу «крило») на відміну від більш простих коптерів, навчатися потрібно не кілька днів чи тижнів, а не менше місяця. Такі БПЛА виконують більш складні завдання і на значно більшій відстані. Тож необхідно пройти і теоретичний, і практичний курси, скласти іспити. Від якості такого навчального процесу залежать практичні результати наших захисників на полі бою.
Левова частка майбутніх операторів дронів літакового типу, наприклад «Лелека», навчається за кошт виробника. Про цю послугу їх просить Міноборони. Саме просить, бо формально за своїми внутрішніми приписами не має можливості за неї сплатити.
Відтак витрати на проживання та харчування курсантів, причому проживання має бути з дотриманням відповідних стандартів безпеки курсантів – укриття/бомбосховище, а також оплата роботи інструкторів, виготовлення й ремонт навчальних бортів БПЛА – все це лягає на плечі виробника тих же «Лелек». Адже в Міноборони хоч і є гроші, але відсутня така стаття витрат як навчання військовослужбовців поза межами військових частин.
Як наслідок ці витрати генерують збитки для виробника, тому що їх не можна відобразити в собівартості продукції. Адже зазвичай контракти на постачання БПЛА вже укладені й вартість їх затверджена, а зміна ціни тягне за собою розірвання контрактів.
Така практика створює відчутне навантаження на обігові кошти підприємств. А це додаткові складнощі для бізнесу в умовах війни, яких і так не бракує. Починаючи з того, що виробничі потужності може в один момент знищити ворог одним ракетним ударом, і завершуючи тим, що потрібно розширювати й нарощувати виробництво, що вимагає також додаткових інвестицій. А ще треба сплачувати податки до бюджету та зарплату працівникам.
І тепер, коли кількість екіпажів для навчання має зрости на порядок – тобто в 10 разів, то від того виробнику водночас і радісно, і тривожно. Бо приблизно в стільки ж разів зростають і видатки на навчання пілотів, тобто по суті збитки.
Тому варто було б шукати рішення, яке полягало б у тому, щоб прибрати всі бюрократичні перепони і дати можливість Міноборони (можливо це почує нове керівництво відомства) або й краще право самим військовим частинам укладати прямі контракти на навчання своїх військовослужбовців поза військовими частинами. Тобто у приватних льотних школах. Бо ніхто краще як командир тієї чи іншої частини не знає про свої реальні потреби в таких спеціалістах.
Хочу наголосити, що тут не йдеться про якісь кардинально нові правила гри, які вже створені чи склалися. А радше про ще одну можливість, яка посилить уже існуючу систему підготовки пілотів БПЛА і як наслідок боєздатність наших захисників.
Зрештою, ми все одно в підсумку прийдемо до якоїсь більш універсальної ідеї (цілісної системи) підготовки екіпажів БПЛА. Як, наприклад, навчальна база за стандартами НАТО, в яку, зокрема, будуть об’єднані сьогоднішні кращі практики виробників, волонтерів, благодійників і військових. Але провідна роль при цьому все ж належатиме державі. Оскільки йдеться про армію – чи не головну наразі державну інституцію.
Джерело: lb.ua
