Війна зруйнувала наше життя, забрала рідні домівки, розбила серця втратою близьких. Такий біль не можна виміряти, але навіть, якщо “сьогодні” здається найтемнішим днем, який тягнутиметься решту життя, шлях до зцілення існує. Психоаналітикиня Єлизавета Птиця поділилася і своєю зворушливою сповіддю про втрату рідної домівки, проте експертка акцентує на тому, що травматичний досвід може стати початком зародження сили.
Прийняття емоцій: перший крок на шляху зцілення
Війна приносить із собою шквал емоцій, які надзвичайно важкі для сприйняття. В жодному разі не можна порівнювати себе з іншими, знецінювати свої емоції та забороняти собі проживати біль. Важливо не стримувати ці почуття, а дозволити їм виплеснутися назовні. Сльози, гнів, смуток – це природні реакції на ненормальні обставини. Прийміть свої емоції, звільніть для них місце у своєму житті, і ви побачите, як поступово приходить полегшення.
Пам’ять про втрати
Втрати близьких людей, рідного дому – це рана, яка ніколи не загоїться повністю. Важливо знайти способи вшанувати пам’ять. Створіть свій особистий ритуал пам’яті – запалюйте свічку, пишіть листи, ведіть щоденник спогадів. Нехай пам’ять про минуле залишається поряд з вами, нагадуючи про силу та любов, яка була, даючи надію знову відчути себе щасливими.
Психологічна підтримка
Уявіть собі, що ви пливете в човні по бурхливому морю. Самотужки подолати ці хвилі важко, але разом з іншими ви зможете втриматися на плаву. У такі моменти дуже важливо мати можливість поговорити з кваліфікованим фахівцем, каже Єлизавета Птиця. Психологи і психотерапевти спеціалізуються на допомозі людям, які пережили травму. Вони можуть запропонувати методи та техніки для роботи зі стресом і травмою, такі як когнітивно-поведінкова терапія або техніки релаксації. Групи підтримки, де люди діляться своїм досвідом і підтримують один одного, також можуть бути корисними.
Збереження соціальних зв’язків.
Комунікація та соціалізація є одними із найважливіших чинників у подоланні стресу. Навіть якщо ви вимушено опинилися далеко від дому, сучасні технології дозволяють підтримувати зв’язок через телефонні дзвінки, відеоконференції та соціальні мережі. Спілкування з тими, хто розуміє вас і вашу ситуацію, може надати силу і підтримку. Проте варто оточувати себе людьми, які щиро хочуть вас підтримати та очистити своє коло спілкування від токсичних людей, які знецінюють ваш біль чи після спілкування з якими ви відчуваєте ще більший тягар.
Важливо не втрачати віру в майбутнє. Планування майбутнього, навіть у малих деталях, може допомогти відновити відчуття контролю над своїм життям. Ставте перед собою маленькі цілі, досягайте їх крок за кроком.
Звичайно ж не варто забувати про себе і маленькі ритуали, які приносять задоволення. Дихальні вправи, медитація, йога, фізичні вправи, процедури краси можуть суттєво знизити рівень стресу.
Адаптація до нової реальності під час війни є надзвичайно складним процесом, але з правильним підходом і підтримкою вона можлива. Важливо пам’ятати, що ви не самотні у своїх переживаннях, і що існує багато ресурсів і людей, готових допомогти вам. Зберігайте віру у себе і свої можливості, підтримуйте зв’язок з близькими, шукайте професійну допомогу і не забувайте про власні потреби та емоції. Тільки разом ми можемо подолати ці важкі часи і знайти шлях до відновлення і миру.
