Свою історію розповіла переселенка із Маріуполя Яна. Вона разом із своїм 8-річним сином виїхали з Маріуполя до Дніпра. Три тижні вони рятувалися у сховищі: не було води, електрики, газу та зв’язку. На їхніх очах російські окупанти знищували місто та вбивали людей. Загарбники постійно обстрілювали Маріуполь, тож їхати було небезпечно.
У Маріуполі залишились батьки жінки, які востаннє виходили на зв’язок 25 березня. Тато подзвонив дівчині і сказав, що її мама вийшла надвір і не повернулася.
“Ми не вірили, що буде війна. До останнього сиділи вдома. Але потім і там стало небезпечно: були обстріли, у нас закінчилася провізія, не було гуманітарної допомоги. Точніше, її просто не пропускали, тому що місто було взято у кільце”, – розповіла Яна.
Дівчина згадує, що готувати їжу доводилося на вулиці під обстрілом. Деякі чоловіки під час приготування їжі постраждали від уламків.
“Дітей ми тримали тільки у підвалі. Надвір виходили дорослі лише заради того, щоб приготувати поїсти. Чоловіки розводили багаття на дровах і готували у казанах кашу та супи”.
Виїхати з Маріуполя вдалося 21 березня.
“Це було дуже небезпечно, начебто дорога в один кінець. Дорогою до Бердянська було 13 блокпостів. З Бердянська у бік Запоріжжя також нарахували 13 блокпостів. Міст був підірваний, ми їхали полями. Було дуже страшно. У моєї дитини посивіла голова. Як я могла йому все це пояснити? Він на власні очі бачив трупи. Ми навіть їх переступали, щоби втекти. Тіла ніхто не прибирав, їх просто нема куди прибирати. Жителі Маріуполя самі закопують загиблих, щоби їх не розтягли собаки. На всіх подвір’ях Маріуполя викопано саморобні могили”.
Джерело: Суспільне
Посилання на наш Telegram-канал: dneprcomchannel
